2 роки тому ми в Полтаві вперше вийшли на Майдан. Тоді ми ще не знали до чого це призведе, просто нам набридло боятись, ми хотіли відстояти свободу гідність українців. Нажаль тоді ніхто не врахував, що українцям не потрібна гідність і свобода, їм потрібен цукор і аптечки, долар по вісім і ілюзія стабільності у своєму мікросвіті. Саме тому після Революції ніхто не змінив цей мікросвіт. Хто робив щось для своєї країни – продовжує робити, хто крав і брав/давав хабарі – продовжує це робити, хто продавався і пристосовувався – швидко перефарбувався і продовжує продаватись (винятки типу майданівців, що продалися чи аполітичних які стали активно займатись громадською діяльністю є, але їх обмаль). Просто тепер бюджетників зганяють не на антимайдан, а на вшанування Небесної сотні.