Зима що нас не змінила

2 роки тому ми в Полтаві вперше вийшли на Майдан. Тоді ми ще не знали до чого це призведе, просто нам набридло боятись, ми хотіли відстояти свободу гідність українців. Нажаль тоді ніхто не врахував, що українцям не потрібна гідність і свобода, їм потрібен цукор і аптечки, долар по вісім і ілюзія стабільності у своєму мікросвіті. Саме тому після Революції ніхто не змінив цей мікросвіт. Хто робив щось для своєї країни – продовжує робити, хто крав і брав/давав хабарі – продовжує це робити, хто продавався і пристосовувався – швидко перефарбувався і продовжує продаватись (винятки типу майданівців, що продалися чи аполітичних які стали активно займатись громадською діяльністю є, але їх обмаль).
Просто тепер бюджетників зганяють не на антимайдан, а на вшанування Небесної сотні.

Коментарі

5 мавп у клітці і гроно бананів - експеримент який ніколи не проводився

В клітку саджають п'ять мавп. Ставлять драбину, на вершину якої кладуть банан. Мавпи починають наввипередки лізти на драбину, щоб дістати банан. У цей момент їх поливають холодною водою. Тільки вони лізуть на драбину, їх поливають водою. Так роблять багато разів, аж поки у них не з'являється стійка асоціація: «драбина – холодна вода». Одну мавпу забирають з клітки, і замість неї підсаджують нову мавпу. Та нічого не знає і відразу ж лізе по драбині, щоб дістати банан. Але чотири інші мавпи, які знають про послідовність «драбина – вода», відразу ж починають її зупиняти. Вона знову на драбину, ті її знову зупиняють. Забирають ще одну мавпу яка знає, що «драбина = холодна вода». Замість неї запускають нову мавпу. Та на драбину - її всі зупиняють, причому нова мавпа, яка не знає про холодну воду, теж приєднується. Так зрештою висаджують всіх мавп, яких поливали водою, і підсаджують нових. Нарешті в клітці чотири мавпи, яких ніколи за спробу залізти на драбину водою не поливали. Ал

Докладніше

ІНФОРМАЦІЙНА БЛОКАДА ЯК ЕЛЕМЕНТ ГОЛОДТВОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ (НА ПРИКЛАДІ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ ТА ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В КНР)

Стаття написана в рамках Міжнародного конкурсу наукових робіт ім. Лідії Коваленко і Володимира Маняка Незважаючи на розвиток інформаційних технологій та засобів комунікації уХХ ст. стався цілий ряд актів геноциду. Причому більшість із них відбувались з мовчазної згоди світової спільноти. Особливо актуально це для актів геноциду здійснюваних за допомогою голоду, наймасштабнішими з яких є Голодомор в УРСР 1932-1933 років та «Великий голод» в КНР 1959-1961 років. Незважаючи на можливість світової спільноти допомогти допомогу не було надано внаслідок того, що влада приховувала акти голоду і широкі кола за кордоном не знали про ці події. Ключову роль цьому відіграли тоталітарні уряди країн, що організовували голод. Вони працювали над замовчуванням проблеми або свідомо спотворювали інформацію. Така практика не лише дозволила провести репресії всередині країни, а й суттєво ускладнила подальше вивчення проблеми істориками. Оскільки при недостатньо фундаментальному вивченні офіційна пози

Докладніше

Записки українського самашедшого - маніфест типового українця

Перша прозова книга Ліни Костенко, за своєю стилістикою та меседжами, по праву може називатись класикою українською літератури. Тут є все що притаманне українській класиці: журба, безсилля і жодного промінчика світла чи надії на краще. Головний герой роману – еталонний невдаха. 35-річний програміст з Києва, учасник Революції на граніті, досить розумний та з родини українських інтелігентів. Здавалося саме такі на своїх плечах мали б підіймати молоду країну. Але він обрав іншу справу – нити з приводу важкості біття. Він не здатен знайти нормальну роботу і заробити грошей для своєї родини, і не здатен поїхати за кордон на заробітки. Він не зумів виховати свого сина і тепер звинувачує в цьому телебачення і комп’ютерні ігри. Він незадоволений ситуацією в країні, але нічого не робить для того щоб її змінити. Він не здатен навіть вчинити самогубство. Коли журби у своєму власному житті йому стає замало він старанно вишукує погані новини з усього світу, проводить між ними паралелі і ниє в

Докладніше

Блог Олександра Ластовецького

Шукати в цьому блозі