Жовто-блакитний чи синьо-жовтий? Яким має бути прапор України.

Неможливо уявити державу без національних символів, одним з яких є прапор. Україна, от вже 21 рік має своїм прапором «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Однак, доволі часто доводиться чути про те, що цей прапор не має підстав до свого існування і не є символом України. Доходить до смішного, коли на центральних телеканалах в перерві між черговим російським серіалом та голлівудським блокбастером який-небудь ізотерик починає розповідати буцім-то всі біди України саме в тому, що кольори прапори розміщені неправильно, і «вода заливає вогонь».Та давайте спробуємо проаналізувати наш прапор з більш наукових позицій та поглянемо на його історію.
Жовтий та синій кольори були одними з найбільш вживаних ще за часів Київської Русі. За однією з версій слово «хохол» походить від монгольських «хох» - небесний, блакитний та «улу» - жовтий. Це дозволило припустити що саме ці барви були символами племінних об’єднань східних слов’ян. Пізніше такі кольори часто зустрічаємо на ризах священників та іконостасах. Але офіційного прапору тоді не існували, принаймні свідчень про нього не збереглось.
Перша офіційна згадка про прапор Української держави датавона 1410 роком, коли в Грюнвальдській битві війська Галицько-Волинського князівства виступили під лазуровим стягом на якому було зображено золотого лева. Перемишльська земля мала своїм гербом жовтого двоголового орла на блакитному фоні.

Хоча добре відомо, що головним прапором Війська Запорізького був малиновий, проте жовтий та синій також часто зустрічались на козацьких хоругвах. Зокрема, за часів визвольної війни Богдана Хмельницького знамена Київського та Чернігівського полків були забарвлені саме так. У XVIII століття жовто-блакитними були прапори Лубенського та Полтавського, а також герби Миргородського та Прилуцького полків. Такі ж барви бачимо і на гербах козацької старшини: родів Апостолів, Брюховецьких, Богунів та Дорошенків. На картині І.Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану» серед інших помітні жовто-блакитні стрічки на козацьких списах. Імператор Олександр ІІІ, при покупці картини призначив експертизу історичності даної картини, і московські історики надали йому наступний висновок: «знамена козацкие, изображенные художником Репиным на картине… отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих Князей Киевских»

Ці ж кольори в пізніші часи бачимо на прапорах українських ремісничих цехів. У чернігівських ткачів на блакитному фоні ,обрамленому жовтою каймою, зображено постаті святих та ткацький човник. Подібний вигляд мав прапор ніжинських ткачів та ремісників Прилук, Березни і ряду інших міст.
У 1848 році, під час «весни народів», українські повстанці Австро-Угорської імперії обрали своїм символом герб Галицько-Волинського князівства. Австрійський цісар, за результатами революції визнав право українців на використання національних кольорів.
Спортивно-військові товариства, які виникають на Західній Україні наприкінці ХІХ ст. також використовують у своїй символіці синій і жовтий кольори. В статуті товариства «Сокіл» читаємо «Знамя товариства є руский лев … побіч Льва, який мусить мати синє поле, можемо уживати рівно ж гербів міст». Крім того до прапора кріпилась синя і жовта стрічки. На синій стрічці було написано жовтими літерами одне з гасел товариство, а на жовтій містився напис синіми літерами «Сокіл в …»(вказувалась назва міста).
В 1911 році,під час відзначення 50-річчі від дня смерті Т.Шевченка жовто-блакитний прапор набуває особливої популярності на Галичині. І за три роки, під час відзначення сторічного ювілею від Народження Кобзаря, такі стяги з’явились на маніфестаціях не лише в Галичині та Буковині, а й за кордоном: у Відні, Празі, Варшаві, деяких канадських містах, та на землях Російської імперії, в якій він був заборонений. В наступні роки жовто-блакитні знамена стали невід’ємним атрибутом вшанування пам’яті Тараса Григоровича.
Під час Першої світової та громадянської воєн під цими прапорами йшли до бою загони українських повстанців як з австрійського так і з російського боків. Саме тому в жовтні 1917 року, за поданням М.Грушевського, жовто-блакитний прапор було визнано офіційним прапором УНР. Та з приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського порядок кольорів було змінено, і зверху тепер опинився блакитний колір. Саме в цей час з’явилась легенда про те, що прапор символізує пшеничне поле та мирне небо, яку Скоропадський розповів на одному з селянських з’їздів. В 1918 році новопроголошена ЗУНР обрала своїм прапором синьо-жовтий стяг, а в 1939 році Карпатська Україна обрала теж саме розташування кольорів.
Однак у середовищі української еміграції точилися гострі суперечки про правильне розташування кольорів. Кожна сторона мала аргументи на підтримку своєї думки, і дискусії були завершені лише після рішення Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, національним прапором було оголошено синьо-жовтий стяг.

Свобода Український щоденник від 8-го липня 1949 р. 

Відтоді українці в усьому світі використовували саме таку комбінацію на своїх знаменах. І в 1990 році у Стрию, першому серед українських міст, синьо-жовтий прапор було піднято над міською радою, як символ відродження України. Ще до розвали СРСР такі самі прапори були підняті у Тернополі, Львові, Івано-Франківську, Житомирі та Києві. Тому й не дивно, що після проголошення незалежності саме синьо-жовтий прапор став офіційним символом держави.
Якщо говорити про порядок кольорів, то за правилами геральдики та вексикології, зверху має знаходитись колір гербової фігури, а галицький лев та нинішній тризуб жовті. Однак, народ є живим організмом, сам формує свої символи спираючись на власний світогляд та історичний досвід, а не шаблонні правила. З історичної точки зору можна виправдати обидва порядки кольорів. Однак, в сьогоднішньому суспільстві саме синьо-жовтий прапор об’єднав українців. Навіть в Криму та на Донбасі його визнають національним символом понад 90%, хоча в перші роки незалежності ця цифра ледь сягала половини. Під цим прапором українські спортсмени здобували перемоги на Чемпіонатах світу та Олімпійських іграх, його встановлювали на найвищих гірських вершинах, саме він асоціюється у всього світу з країною козацької слави, а наше мета не осоромити його.

Але загалом, використання саме таких кольорів, як національних символів є абсолютно виправданим. Хоча питання кольорів теж потребує визначення, на різноманітних заходах доводиться бачити всі відтінки: від темно-синього до сіро-блакитного та від кислотно-жовтого до жовтогарячого. В історії ми частіше бачимо блакитний колір, та й мирне небо саме таке, але це вже зовсім інша історія…