Новий закон про місцеві вибори: посилення партійної диктатури і абсурдна система підрахунку голосів

Проведення місцевих виборів 2015 за новим законом, з наявністю відкритих списків було одним із пунктів коаліційної угоди. Більше ніж півроку нардепи ігнорували це положення, а коли до старту виборчої кампанії лишились лічені тижні – взялись до роботи.

Зміна Виборчого законодавства за кілька місяців до виборів, всупереч всім рекомендаціям міжнародного права, вже стала традицією української політики, тож така дрібниця нікого не здивувала. Але на відміну від всіх попередніх виборів, на цих реальні шанси потрапити в органи місцевого самоврядування мали незаангажовані громадські активісти, волонтери, учасники АТО. Тож щоб цього не допустити законодавство було максимально ускладнено, а роль партій збільшена.

Новий закон повністю виключає можливість самовисування на будь-які посади. Крім того ліквідована мажоритарна складова, яка давала можливість дрібним партіям провести в раду хоча б пару своїх представників. Ще абсурдніше це виглядає на фоні того, що мажоритарні округи лишились, але виконують іншу функцію. Ні про які відкриті списки мова звісно не йде. Може виникнути абсурдна ситуація, коли кандидат який набрав 90% в своєму окрузі не пройде в раду, якщо його партія не достатньо популярна.

Тепер кожен хто хоче потрапити до органів місцевої влади має йти на поклін до одної із топових партій, яка зможе набрати більше 5%. А після цього лідери партій на свій розсуд розставлять кандидатів по округам.

Вся суть відкритих списків полягає в тому, що виборець може ранжувати кандидатів від партії. Новий, збочений закон не дає такої можливості. Партія сама вирішує кого виборці на окрузі мають підтримати. Виборці є так само будуть змушені голосувати не за кандидата, а за партію. Легко спрогнозувати, що замість покупки прохідного місця в в списку тепер будуть купуватись округи з високим рівнем підтримки партії, великої кількості пенсіонерів чи великою кількістю виборців.

Коментарі

Академія сучасного політика - інфоцигани по-українськи

Інфоцигани – люди, що займаються проведенням навчань і тренінгів, які не несуть жодної корисної інформації і самі не маючи жодних компетенцій крім вміння віртуозно замилювати очі. Годуються, переважно, в середовищах «бізнес-тренерів», «мотиваційних спікерів» чи «тренерів особистого зростання», але освоюють і нові ніші. Наприклад, фантомний проект Академія сучасного політика освоює громадсько-політичну сферу. І я теж потрапив в їх тенета. Як з ними боротись? Зважаючи, що перед навчанням не укладається жодний договір, навіть електронна оферта, вони ніяк не фіксують свою діяльність на офіційному рівні - проблематично. Лише розголосом, та реальними відгуками. Оскільки на їх фб-сторінці відгуки відключені (ха, як неочікувано), залишаю його тут і розпишу свої враження від участі в програмі. Я записався на курс «Керівник проекту з розкрутки політика, партії, ГО, експерта». Як не дивно, та люди, що вчать організовувати проєкти не можуть організувати власну роботу. Курс мав тривати з середини

Докладніше

Варновий поділ в імперії Маур’їв

Індостан характеризується високим ступенем консервативності у суспільному житті. У побуті населення субконтиненту ще й досі зберігається ряд норм в суспільному житті, які було закладено ще в найдавніші часи. Перші спроби кодифікації звичаєвого права припадають на IV ст. до н.е., під час утворення першої великої централізованої імперії – Маурійської. Виникнення централізованої держави призвело до певної уніфікації суспільних відносин. Однією з характерних ознак суспільних відносин є варнова диференціація суспільства яка виникла всередині І тис. до н. е. та зберігається на побутовому рівні ще й досі. Основними джерелами для нашого дослідження послужили перші кодифіковані збірки законів на території Індії «Артхашастра» та «Закони Ману». Також використовувались спогади Мегасфену під час візиту до Індії в переказі Страбона та буддійські джерела котрі ввібрав у себе Палійський канон. Традиційна картина варнового поділу виглядає наступним чином. Все індійське суспільство було поділене на

Докладніше

5 мавп у клітці і гроно бананів - експеримент який ніколи не проводився

В клітку саджають п'ять мавп. Ставлять драбину, на вершину якої кладуть банан. Мавпи починають наввипередки лізти на драбину, щоб дістати банан. У цей момент їх поливають холодною водою. Тільки вони лізуть на драбину, їх поливають водою. Так роблять багато разів, аж поки у них не з'являється стійка асоціація: «драбина – холодна вода». Одну мавпу забирають з клітки, і замість неї підсаджують нову мавпу. Та нічого не знає і відразу ж лізе по драбині, щоб дістати банан. Але чотири інші мавпи, які знають про послідовність «драбина – вода», відразу ж починають її зупиняти. Вона знову на драбину, ті її знову зупиняють. Забирають ще одну мавпу яка знає, що «драбина = холодна вода». Замість неї запускають нову мавпу. Та на драбину - її всі зупиняють, причому нова мавпа, яка не знає про холодну воду, теж приєднується. Так зрештою висаджують всіх мавп, яких поливали водою, і підсаджують нових. Нарешті в клітці чотири мавпи, яких ніколи за спробу залізти на драбину водою не поливали. Ал

Докладніше

Жовто-блакитний чи синьо-жовтий? Яким має бути прапор України.

Неможливо уявити державу без національних символів, одним з яких є прапор. Україна, от вже 21 рік має своїм прапором «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Однак, доволі часто доводиться чути про те, що цей прапор не має підстав до свого існування і не є символом України. Доходить до смішного, коли на центральних телеканалах в перерві між черговим російським серіалом та голлівудським блокбастером який-небудь ізотерик починає розповідати буцім-то всі біди України саме в тому, що кольори прапори розміщені неправильно, і «вода заливає вогонь».Та давайте спробуємо проаналізувати наш прапор з більш наукових позицій та поглянемо на його історію. Жовтий та синій кольори були одними з найбільш вживаних ще за часів Київської Русі. За однією з версій слово «хохол» походить від монгольських «хох» - небесний, блакитний та «улу» - жовтий. Це дозволило припустити що саме ці барви були символами племінних об’єднань східних слов’ян. Пізніше такі кольори часто з

Докладніше

Соняшник Семен

Семен був одним із багатьох соняшників, що зростали на полях Полтавщини. Але, чи то сонце на нього світило під якимось особливим кутом, чи занадто сильно окропили хімікатами, та виріс він не таким як всі інші. Найперше, він мав ім’я. Він обрав його сам, на честь агроному котрий опікувався полем, коли всі його мешканці були ще маленькими соняшненятами. Пильно оберігав від шкідників та хвороб, підгодовував добривом слідкував за ростом кожного пагінця. Юний соняшник проникся щирою повагою до цієї людини. Крім того, він не хотів смиренно стояти як це робили інші. Його манив далекий незвіданий світ, про який іноді розповідала Стара Липа, що росла обабіч поля. Він кілька разів вчиняв спроби втекти, але з того нічого не вийшло. Суха земля міцно тримала дроти коріння. Тому він наважився на бунт. На той єдиний бунт який був йому доступний. Коли всі соняшники повертали свої голови до сонця, як це прийнято, він вперто дивився у протилежний бік, впершись поглядом у своїх сусідів. Семена вражало,

Докладніше

Блог Олександра Ластовецького

Шукати в цьому блозі