Новий закон про місцеві вибори: посилення партійної диктатури і абсурдна система підрахунку голосів

Проведення місцевих виборів 2015 за новим законом, з наявністю відкритих списків було одним із пунктів коаліційної угоди. Більше ніж півроку нардепи ігнорували це положення, а коли до старту виборчої кампанії лишились лічені тижні – взялись до роботи.

Зміна Виборчого законодавства за кілька місяців до виборів, всупереч всім рекомендаціям міжнародного права, вже стала традицією української політики, тож така дрібниця нікого не здивувала. Але на відміну від всіх попередніх виборів, на цих реальні шанси потрапити в органи місцевого самоврядування мали незаангажовані громадські активісти, волонтери, учасники АТО. Тож щоб цього не допустити законодавство було максимально ускладнено, а роль партій збільшена.

Новий закон повністю виключає можливість самовисування на будь-які посади. Крім того ліквідована мажоритарна складова, яка давала можливість дрібним партіям провести в раду хоча б пару своїх представників. Ще абсурдніше це виглядає на фоні того, що мажоритарні округи лишились, але виконують іншу функцію. Ні про які відкриті списки мова звісно не йде. Може виникнути абсурдна ситуація, коли кандидат який набрав 90% в своєму окрузі не пройде в раду, якщо його партія не достатньо популярна.

Тепер кожен хто хоче потрапити до органів місцевої влади має йти на поклін до одної із топових партій, яка зможе набрати більше 5%. А після цього лідери партій на свій розсуд розставлять кандидатів по округам.

Вся суть відкритих списків полягає в тому, що виборець може ранжувати кандидатів від партії. Новий, збочений закон не дає такої можливості. Партія сама вирішує кого виборці на окрузі мають підтримати. Виборці є так само будуть змушені голосувати не за кандидата, а за партію.  Легко спрогнозувати, що замість покупки прохідного місця в в списку тепер будуть купуватись округи з високим рівнем підтримки партії, великої кількості пенсіонерів чи великою кількістю виборців.