Економіст, професор Гарвардського університету Дарон Аджемоґлу і політолог, професор Чиказького університету Джеймс Робінсон взялись знайти відповіді на запитання: чому одні країни — багаті, а інші — бідні? У першій главі дослідження автори аналізують чому сусідніМексика та США мають настільки разючі відмінності у рівні життя.
Місто Ноґалес розділено навпіл стіною. В обох частинах міста однаковий клімат та природні умови, люди з однаковим менталітетом та походженням. Однак на північ від паркану, в Ногалесу, що знаходиться штаті Аризона середній дохід домогосподарства на рік складає більше 30 000 доларів, практично все населення має принаймні середню освіту та доступ до медичного й соціального забезпечення. На південь від паркану, в мексиканському штаті Сонора, жителі Ногалесу мають на рік не більше 10 000 доларів доходу на домогосподарство, багато дітей не має доступу до шкільної освіти, а тривалість життя набагато менша. В місті не дотримується закон і через це дуже важко вести власний бізнес. При цьому, Ногалес вважається досить багатим містом в Мексиці.
Різниця між ними в різних історичних шляхах двох країн та відповідно двох різних моделях суспільних відносин. І вона бере свій початок ще з раннього колоніального періоду.
Колонізація Латинської Америки розпочинається у першій половині XVI ст. – з висадки експедиції Ернана Кортеса на територію сучасної Мексики у 1519 році. Ці землі мали казкові, як для європейців, запаси дорогоцінних металів. Стратегія іспанців полягала в захопленні лідерів місцевих племен. Це дозволяло вимагати викуп та харчі у тубільців. Налякані вожді закликали своїх підлеглих нести загарбникам все більше золота, срібла і діамантів. Та навіть отримуючи казкові багатства конкістадори страчували вождів і підкоряли племена. Відсутність єдності та постійні міжплемінні конфлікти завадили індіанцям дати збройну відсіч зазіханням.
Після підкорення племен, аборигена фактично опинялись у рабстві за допомогою юридичної системи Enkomienda, що надавала право правителю території вважати всіх людей частиною свого власного домогосподарства. Чоловіки жінки і діти були змушені працювати на плантаціях та в шахтах іспанців вдень і вночі. Пізніше, до цієї праці додався податок сріблом який мав платити кожен дорослий чоловік, та система repartir – «розподіл благ». Що зобов’язувала індіанців продавати свої товари за цінами встановленими іспанцями.
На час колонізації найбагатших земель Англія не могла вступити у розподіл колоній, оскільки була розорена громадянської війною – Війною Троянд. На момент коли англійці набралися сил на морі незайнятими залишились лише землі Північної Америки. Перша спроба заснувати колонію Роаноку в Північній Кароліні між 1585 і 1587 роками зазнала невдачі, та в 1607 році фірма Virginia відправила три своїх кораблі під командуванням капітана Крістофера Ньюпорта, які 14 травня 1607 року заснували колонію Джеймстаун.
Англійці спробували застосувати схему швидкого збагачення апробовану іспанцями. Однак, реалії північної Америки внесли свої корективи. На території інувала коаліція близько 30 місцевих держав, відданих королю Вахунсунакоку. До того вже дійшли чутки про безчинства на континенті іспанців, і він навідріз відмовився зустрічатись з колоністами та наказав своїм підданим звести контакти з чужинцями до мінімуму. До того ж землі не мали значних покладів золота та срібла. Тому про спроби швидко розбагатіти і поселенцям і компанії довелося забути.
Опробувавши декілька невдалих схем господарських відносин з колоніями, у 1618 році Вірджинія запроваджує «передову систему». Згідно неї кожен чоловік поселенець отримував у власність 50 акрів землі, та по 50 акрів за кожного члена родини та робітника. 1619 року було створено Генеральна асамблею, яка давала кожному чоловіку право голосу, щодо законів та інститутів ,що керували колонією. Таким чином, було закладено фундамент демократичних інститутів заснованих на приватній власності.
Всі подальші спроби запровадити ієрархічне суспільство в колоніях занавали краху. У 1720-х роках всі 13 колоній, що згодом заснували США мали подібні моделі суспільних відносин.
У 1808 році Наполео захопив Іспанію, для спротиву французам була створена так звана Центральна Хунта, яка тримала оборону на півдні країни і в 1812 році ухвалила Кадіську Конституцію ,що проголошувала рівність всіх перед законом.
Це викликало незадоволення лідерів латиноамериканських колоній, які починають проголошувати свої власні хунти, щоб зберегти право експлуатувати місцеве населення. Оскільки переважна більшість населення позбавлена власності та політичних прав боротьба за незалежність перетворюється в боротьбу олігархів та латифундистів визискувати з населення. Латинська Америка поринає у вир революцій, громадянських війн та військових переворотів які тривають до другої половини ХХ ст.
З 1832 до 1867 роки в Мексиці змінилось 52 президенти. Та всі вони вели провадили політику засновану на експлатації місцевих жителів, створенні монополій та обмеженні економічних свобод. В цей час в США відбувалась Промислова революція і розширення економічних прав. Тому не дивно, що американцям, практично ез зусиль вдалось анексувати Техас, населення якого радо сприйняло входження в більш вільну та успішну країну.
Поштовх підприємництву в США дав також розвиток фінансового посередництва та банківських послуг. На початок ХХ століття в США існувало понад 27 00 банків, а в Мексиці – лише 42, 2 з них контролювали 60% всіх фінансових активів. Місцеві еліти пильно оберігали своє монопольне становище, яке дозволяло встановлювати величезні відсотки на власні позики, чим лише підсилювали нерівність.
Нині двома найбагатшими людьми в світі є Карлос Слім та Білл Гейтс. Однак ,вони здобули свої статки кардинально різними шляхами. Гейтс створив одну з найбільш інноваційних компаній сучасності, а Слім заробив міль’ярди завдяки приватизації державних компаній за заниженими цінами. І хоча глобалізація поширює дію законів на всі країни, лди на зразок Сліма продовжують прикладати зусилля, для того, щоб зберегти інститути які приносять їх багатство, за рахунок своїх зв’язків та грошей мають значні успіхи в цьому.
Місто Ноґалес розділено навпіл стіною. В обох частинах міста однаковий клімат та природні умови, люди з однаковим менталітетом та походженням. Однак на північ від паркану, в Ногалесу, що знаходиться штаті Аризона середній дохід домогосподарства на рік складає більше 30 000 доларів, практично все населення має принаймні середню освіту та доступ до медичного й соціального забезпечення. На південь від паркану, в мексиканському штаті Сонора, жителі Ногалесу мають на рік не більше 10 000 доларів доходу на домогосподарство, багато дітей не має доступу до шкільної освіти, а тривалість життя набагато менша. В місті не дотримується закон і через це дуже важко вести власний бізнес. При цьому, Ногалес вважається досить багатим містом в Мексиці.
Різниця між ними в різних історичних шляхах двох країн та відповідно двох різних моделях суспільних відносин. І вона бере свій початок ще з раннього колоніального періоду.
Колонізація Латинської Америки розпочинається у першій половині XVI ст. – з висадки експедиції Ернана Кортеса на територію сучасної Мексики у 1519 році. Ці землі мали казкові, як для європейців, запаси дорогоцінних металів. Стратегія іспанців полягала в захопленні лідерів місцевих племен. Це дозволяло вимагати викуп та харчі у тубільців. Налякані вожді закликали своїх підлеглих нести загарбникам все більше золота, срібла і діамантів. Та навіть отримуючи казкові багатства конкістадори страчували вождів і підкоряли племена. Відсутність єдності та постійні міжплемінні конфлікти завадили індіанцям дати збройну відсіч зазіханням.
Після підкорення племен, аборигена фактично опинялись у рабстві за допомогою юридичної системи Enkomienda, що надавала право правителю території вважати всіх людей частиною свого власного домогосподарства. Чоловіки жінки і діти були змушені працювати на плантаціях та в шахтах іспанців вдень і вночі. Пізніше, до цієї праці додався податок сріблом який мав платити кожен дорослий чоловік, та система repartir – «розподіл благ». Що зобов’язувала індіанців продавати свої товари за цінами встановленими іспанцями.
На час колонізації найбагатших земель Англія не могла вступити у розподіл колоній, оскільки була розорена громадянської війною – Війною Троянд. На момент коли англійці набралися сил на морі незайнятими залишились лише землі Північної Америки. Перша спроба заснувати колонію Роаноку в Північній Кароліні між 1585 і 1587 роками зазнала невдачі, та в 1607 році фірма Virginia відправила три своїх кораблі під командуванням капітана Крістофера Ньюпорта, які 14 травня 1607 року заснували колонію Джеймстаун.
Англійці спробували застосувати схему швидкого збагачення апробовану іспанцями. Однак, реалії північної Америки внесли свої корективи. На території інувала коаліція близько 30 місцевих держав, відданих королю Вахунсунакоку. До того вже дійшли чутки про безчинства на континенті іспанців, і він навідріз відмовився зустрічатись з колоністами та наказав своїм підданим звести контакти з чужинцями до мінімуму. До того ж землі не мали значних покладів золота та срібла. Тому про спроби швидко розбагатіти і поселенцям і компанії довелося забути.
Опробувавши декілька невдалих схем господарських відносин з колоніями, у 1618 році Вірджинія запроваджує «передову систему». Згідно неї кожен чоловік поселенець отримував у власність 50 акрів землі, та по 50 акрів за кожного члена родини та робітника. 1619 року було створено Генеральна асамблею, яка давала кожному чоловіку право голосу, щодо законів та інститутів ,що керували колонією. Таким чином, було закладено фундамент демократичних інститутів заснованих на приватній власності.
Всі подальші спроби запровадити ієрархічне суспільство в колоніях занавали краху. У 1720-х роках всі 13 колоній, що згодом заснували США мали подібні моделі суспільних відносин.
У 1808 році Наполео захопив Іспанію, для спротиву французам була створена так звана Центральна Хунта, яка тримала оборону на півдні країни і в 1812 році ухвалила Кадіську Конституцію ,що проголошувала рівність всіх перед законом.
Це викликало незадоволення лідерів латиноамериканських колоній, які починають проголошувати свої власні хунти, щоб зберегти право експлуатувати місцеве населення. Оскільки переважна більшість населення позбавлена власності та політичних прав боротьба за незалежність перетворюється в боротьбу олігархів та латифундистів визискувати з населення. Латинська Америка поринає у вир революцій, громадянських війн та військових переворотів які тривають до другої половини ХХ ст.
З 1832 до 1867 роки в Мексиці змінилось 52 президенти. Та всі вони вели провадили політику засновану на експлатації місцевих жителів, створенні монополій та обмеженні економічних свобод. В цей час в США відбувалась Промислова революція і розширення економічних прав. Тому не дивно, що американцям, практично ез зусиль вдалось анексувати Техас, населення якого радо сприйняло входження в більш вільну та успішну країну.
Поштовх підприємництву в США дав також розвиток фінансового посередництва та банківських послуг. На початок ХХ століття в США існувало понад 27 00 банків, а в Мексиці – лише 42, 2 з них контролювали 60% всіх фінансових активів. Місцеві еліти пильно оберігали своє монопольне становище, яке дозволяло встановлювати величезні відсотки на власні позики, чим лише підсилювали нерівність.
Нині двома найбагатшими людьми в світі є Карлос Слім та Білл Гейтс. Однак ,вони здобули свої статки кардинально різними шляхами. Гейтс створив одну з найбільш інноваційних компаній сучасності, а Слім заробив міль’ярди завдяки приватизації державних компаній за заниженими цінами. І хоча глобалізація поширює дію законів на всі країни, лди на зразок Сліма продовжують прикладати зусилля, для того, щоб зберегти інститути які приносять їх багатство, за рахунок своїх зв’язків та грошей мають значні успіхи в цьому.
Коментарі
Дописати коментар