Найяскравіший арт-перфоманс на тему анексії Криму провів невідомий митець у Москві поцупивши у Третьяковській галереї, викрали полотно "Ай-Петрі. Крим".
Кажуть, ніби картину вже знайшли і викрав її якийсь "кримський диверсант". Хоча в це мало віриться. Аж занажто показово була продесонстровано безсилість російських силовиків, що треба було якось реагувати. Знайти винного та якісну репродукції картини не склало б труднощів.
Можна лише уявляти як відбуватиметься судовий процес.
Суддя: Навіщо Ви вкрали "Крим".
Підсудний: Я не вкрав, я повернув його в родную гавань. "Крим" був намальований маріупольським художником. Його просто подарували картинній галереї.
П'яні крики з залу; Да!!! Кримнаш, суки!!!
Суддя: Але ж ви прийшли і зняли картину зі стіни.
Підсудний: Це був не я, а звичайні співробітники музею. Такий одяг як у мене можна купити в будь-якому магазині.
Охоронна фірма, що забезпечувала безпеку виставки: Це були Ви. Всі це бачили на відео. Може повернете добровільно?
Підсудний: Ідітє нахуй.
П'яні крики з залу: Картина це не бутерброд! Її не можна просто так віддавати й забирати!
Охоронна фірма: Ми занепокоєні вашою поведінкою.
Охоронна фірма виходить виходить з залу суду
Суддя: А чому була відключена сигналізація?
Колишній директор музею: Ну розумієте, я ще давно демонтував її на прохання підсудного. Він давав чесне піонєрське що не буде нічого красти. (Пошепки в бік підсудного) Братішка, ну ми ж ж з тобою домовились, нащо ти мене так підставляєш.
Підсудний: Іді нахуй.
П'яні крики з залу: Ура товаріщі!!!
Суддя: У музею був договір про те що картина належить йому. Він заплатив за неї гроші.
Підсудний: Немає ніяких документів. Мій дід був вантажником який перевозив цю картину в музей. Він проливав кров для заради неї. Він заплатив кров'ю, а не грошима.
Підсудний: Це був не я, а звичайні співробітники музею. Такий одяг як у мене можна купити в будь-якому магазині.
Охоронна фірма, що забезпечувала безпеку виставки: Це були Ви. Всі це бачили на відео. Може повернете добровільно?
Підсудний: Ідітє нахуй.
П'яні крики з залу: Картина це не бутерброд! Її не можна просто так віддавати й забирати!
Охоронна фірма: Ми занепокоєні вашою поведінкою.
Охоронна фірма виходить виходить з залу суду
Суддя: А чому була відключена сигналізація?
Колишній директор музею: Ну розумієте, я ще давно демонтував її на прохання підсудного. Він давав чесне піонєрське що не буде нічого красти. (Пошепки в бік підсудного) Братішка, ну ми ж ж з тобою домовились, нащо ти мене так підставляєш.
Підсудний: Іді нахуй.
П'яні крики з залу: Ура товаріщі!!!
Суддя: У музею був договір про те що картина належить йому. Він заплатив за неї гроші.
Підсудний: Немає ніяких документів. Мій дід був вантажником який перевозив цю картину в музей. Він проливав кров для заради неї. Він заплатив кров'ю, а не грошима.
Суддя: Кров'ю?
Підсудний: Так, він коли вішав, пальцем об цвях зачепився.
Суддя: Мені все ясно. Відправти в дурку цього дебіла, до тої навіженої, яка б'ється головою об березу і жаліється, що береза на неї нападає. А Крим, повернути на місце.
П'яні крикки з залу: Ура товарищи! Долой воров! Крим ваш!
Коментарі
Дописати коментар