Блог Олександра Ластовецького

Перша прозова книга Ліни Костенко, за своєю стилістикою та меседжами, по праву може називатись класикою українською літератури. Тут є все що притаманне українській класиці: журба, безсилля і жодного промінчика світла чи надії на краще. Головний герой роману – еталонний невдаха. 35-річний програміст з Києва, учасник Революції на граніті, досить розумний та з родини українських інтелігентів. Здавалося саме такі на своїх плечах мали б підіймати молоду країну. Але він обрав іншу справу – нити з приводу важкості біття. Він не здатен знайти нормальну роботу і заробити грошей для своєї родини, і не здатен поїхати за кордон на заробітки. Він не зумів виховати свого сина і тепер звинувачує в цьому телебачення і комп’ютерні ігри. Він незадоволений ситуацією в країні, але нічого не робить для того щоб її змінити. Він не здатен навіть вчинити самогубство. Коли журби у своєму власному житті йому стає замало він старанно вишукує погані новини з усього світу, проводить між ними паралелі і ниє в...

Минулого тижня ФІДЕ оголосила, що наступний Чемпіонат світу з шахів серед жінок прийматиме Іран. Це означає, що учасниці будуть змушені покрити свої голови – щоб дотримати правові норми «скромності», введені в країні ісламськими фундаменталістами після революції 1979 року. Чинна чемпіонка США Назі Пакідзе-Барнс заявила, що вона пропустить змагання, у знак протесту проти закону, що порушує права жінок. «Я не носитиму хіджаб у підтримку пригноблення жінок, навіть якщо це означатиме, що я пропущу одне з найважливіших змагань у своїй кар’єрі. Я виступаю за свободу релігійного вибору. Я протестую проти рішення ФІДЕ не через релігію або народ Ірану, а через закони уряду, які обмежують мої права як жінки», - заявила вона. Протест 22-річної чемпіонки грузинського походження може стати серйозним ударом по кампанії ісламських фундаменталістів з поширення хіджабу, як обов’язкового елементу одягу. Крім того, це може актуалізувати питання корупції у ФІДЕ, президент якої , російський бі...

Create pie charts Google вже почав вносити на карти нові назви полтавських вулиць, що в сучасному світі є головним критерієм легітимізації. І оскільки головні пристрасті заспокоїлись можна тверезо оцінити результати декомунізації. Не будемо зараз зупинятись на ідеологічних питаннях. Звісно, особисто мені, неприємно, що визначальні для української історії постаті Кирила Осьмака, Василя Симоненко, Брія Горліс-Горського чи Петра Болбочан отримали малесенькі вулиці, а Міхновського взагалі проігнорували. Також дивно, що за компанію з націоналістами на задвірки міста відправили й Лева Вайнгорта, який аж ніяк не є контраверсійною фігурою для полтавців. Але це виключно суб’єктивна думка, тому краще зупинитися на кількох концептуальних моментах. По-перше дивним видається відмова від Котляревського району на користь Шевченківського. Адже Котляревський, на відміну від Кобзаря є чітким ідентифікатором Полтави по всій Україні. На території району знаходяться його сімейна садиба та могила тож...

Перший канал Українського радіо - програма "Тема: країна" "Перейменування вулиць з радянськими назвами: які і де виникають проблеми з декомунізацією публічного простору?" У студії: Сергій Рябенко, юрист співавтор декомунізаційних законів, а телефоном: з Полтави - Олександр Ластовецький, координатор \Громадський рух - "ЗЛАМ стереотипів", з Чернігова - Olga Khonich, заступник Чернігівського міського голови Слухати онлайн

2 роки тому ми в Полтаві вперше вийшли на Майдан. Тоді ми ще не знали до чого це призведе, просто нам набридло боятись, ми хотіли відстояти свободу гідність українців. Нажаль тоді ніхто не врахував, що українцям не потрібна гідність і свобода, їм потрібен цукор і аптечки, долар по вісім і ілюзія стабільності у своєму мікросвіті. Саме тому після Революції ніхто не змінив цей мікросвіт. Хто робив щось для своєї країни – продовжує робити, хто крав і брав/давав хабарі – продовжує це робити, хто продавався і пристосовувався – швидко перефарбувався і продовжує продаватись (винятки типу майданівців, що продалися чи аполітичних які стали активно займатись громадською діяльністю є, але їх обмаль). Просто тепер бюджетників зганяють не на антимайдан, а на вшанування Небесної сотні.

Місцеві вибори 2015 цілком можна розглядати як праймеріз до можливих дострокових виборів у Верховну Раду.На Полтавщині їх переможцями стали Блок Петроа Порошенка "Соліадрність" та Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина". Вони отримали представництво в усіх міських та районних радах і мають найбільше представництво в обласній. Однією з особливостей цих виборів було посилення місцевих партій. Не обійшла вона і наш регіон. "Партія простих людей" і "Рідне місто", не маючи всеукраїнської мережі, отримали понад 130 депутатів різних рівнів на Полтавщині. Схожа ситуація і у "Відродження", яке левову частину своїх голосів отримало за рахунок округу нардепа Олега Кулініча, котрий перед виборами традиційно зайнявся благодійністю. Серед несподіванок можна відзначити високий результат "Аграрної партії" та провал "Самопомочі". Далі дивіться самі в інтерактивній інфографіці. Poltava region Create bar charts Район...

Вибух гранати під Верховною Радою пролунав аж занадто гучно. В країні де іде війна немає нічого дивного у вибуху гранати, навіть у «мирному» місті. Однак, саме ця граната стала найбільш обговорюваною. Головне питання яке у зв’язку з нею задають «Хто винен?». Кожна із сторін вказує іншу, і кожна по своєму права. Хіба не винен Порошенко який підписав кабальні Мінські угоди, які порушують територіальну цілісність України? Хіба не винні депутати які проголосували за зміни до Конституції і спровокували натовп до активних дій? Хіба не винні ті хто був проти Мінських угод і не знайшов законні способи не допустити їх підписання та імплементації? А хіба не винні ті хто весь цей час залишався байдужим? Винен кожен окремо і всі разом, а граната в центрі столиці це лише своєрідне покарання. І якщо найближчим часом кожен не зробить висновки, і не почнуться зміни на краще, то Мукачево граната під ВР скоро здадуться нам дрібницею… І наостанок, так, я теж винен, бо такий розумний і всезнаючий т...